The aim of the article is to study the implementation of wildlife values into the environmental policy of European Union and Ukraine. The research methodology is based on a comparative analysis of the activities of the EU and Ukraine in the protection of wildlife. The study has introduced the essence of the terms "wildlife" and "value of wildlife." The material and nonmaterial value of wildlife, which is currently the most demanded in EU, has identified. The activities of European Union and EU member states in the development of legislative and strategic framework for the protection of wildlife has analyzed. The peculiarity of the European model of wildlife conservation is revealed; it is the formation of strategic directions that are being developed by member-states in accordance with the national specifics. The main shortcomings of the wildlife conservation activities in Ukraine, in particular the lack of a generally accepted and legally enforced definition of "wildlife" has been disclosed. Ukraine's first steps on this path has been analyzed. Among them – the adoption in 2017 of the law "On Amendments to Some Legislative Acts of Ukraine on Protection of Forests under the Framework Convention for the Protection and Sustainable Development of the Carpathians"and the inclusion of 63 plots of ancient forests from ten European countries and Ukraine into the Ukrainian-Slovak-German UNESCO World Heritage Site "Virgin Beech Forests of the Carpathians". It has concluded that the European integration course of Ukraine requires not only the adaptation of domestic environmental legislation to the EU legal norms, but also the development of a separate environmental policy direction – the protection of wildlife. A number of recommendations have been developed for the main activities that should be carried out within its framework, in particular: the development of an appropriate concepts concerning wildlife and its introduction into domestic legislation, the creation of wildlife sites and the adoption of principles for ...
Метою статті є дослідження впровадження цінностей дикої природи в екологічну політику Європейського Союзу та України. Методологія дослідження базується на порівняльному аналізі діяльності ЄС та України з охорони дикої природи. У результаті дослідження з'ясовано сутність термінів «дика природа» та «цінність дикої природи». Виявлено матеріальну і нематеріальну цінність дикої природи, яка на даний час є найбільш затребуваною в ЄС. Розглянуто діяльність Європейського Союзу і держав-членів ЄС з розвитку законодавчих і стратегічних засад охорони дикої природи. З'ясовано особливість європейської моделі охорони дикої природи, яка полягає у формуванні стратегічних напрямів, що розвиваються державами-членами ЄС відповідно до національної специфіки. Розкрито головні недоліки діяльності з охорони дикої природи в Україні, зокрема відсутність загальноприйнятого і юридично закріпленого визначення дикої природи. Проаналізовано перші кроки на цьому шляху, серед яких прийняття в 2017 р. закону про охорону пралісів та включення до складу українсько-словацько-німецького об'єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини» 63 ділянки давніх букових лісів з десяти європейських країн, включаючи Україну. Висновки. Євроінтеграційний курс України вимагає від неї не лише адаптації вітчизняного екологічного законодавства до правових норм ЄС, але і розвитку окремого напряму екологічної політики охорони дикої природи. Розроблено низку рекомендацій щодо головних заходів, що доцільно здійснити в його рамках, серед яких: розробка відповідного термінологічного апарату у царині дикої природи та введення його у вітчизняне законодавство, створення ділянок дикої природи та прийняття принципів управління ними, заснування постійно діючої експертної групи із залученням представників урядових установ і громадянського суспільства, розвиток громадських ініціатив, пропаганда в українському суспільстві цінностей дикої природи. ; Целью статьи является исследование внедрения ценностей дикой природы в экологическую политику Европейского Союза и Украины. Методология исследования базируется на сравнительном анализе деятельности ЕС и Украины по охране дикой природы. В результате исследования установлена сущность терминов «дикая природа» и «ценность дикой природы». Выявлена материальная и нематериальная ценность дикой природы, которая в настоящее время является наиболее востребованной в ЕС. Рассмотрена деятельность Европейского Союза и государств-членов ЕС по развитию законодательных и стратегических основ охраны дикой природы. Раскрыта особенность европейской модели охраны дикой природы, которая заключается в формировании стратегических направлений, которые развиваются государствами-членами ЕС в соответствии с национальной спецификой. Раскрыты главные недостатки деятельности по охране дикой природы в Украине, в частности отсутствие общепринятого и юридически закрепленного определения дикой природы. Проанализированы ее первые шаги на этом пути, среди которых принятие в 2017 г. закона об охране древних лесов и включение в состав украинского-словацко-немецкого объекта всемирного наследия ЮНЕСКО «Девственные буковые леса Карпат» 63 участка древних буковых лесов из десяти европейских стран, включая Украину. Выводы. Евроинтеграционный курс Украины требует от нее не только адаптации отечественного экологического законодательства к правовым нормам ЕС, но и развития отдельного направления экологической политики – охраны дикой природы. Разработан ряд рекомендаций относительно главных мероприятий, которые целесообразно осуществить в его рамках. В частности, предлагается: разработать соответствующий терминологический аппарат в области дикой природы и ввести его в отечественное законодательство, создать участки дикой природы и принять принципы управления ими, создать постоянно действующую экспертную группу с привлечением представителей правительственных учреждений и гражданского общества, развивать общественные инициативы, пропагандировать в украинском обществе ценности дикой природы. ; The aim of the article is to study the implementation of wildlife values into the environmental policy of European Union and Ukraine. The research methodology is based on a comparative analysis of the activities of the EU and Ukraine in the protection of wildlife. The study has introduced the essence of the terms "wildlife" and "value of wildlife." The material and nonmaterial value of wildlife, which is currently the most demanded in EU, has identified. The activities of European Union and EU member states in the development of legislative and strategic framework for the protection of wildlife has analyzed. The peculiarity of the European model of wildlife conservation is revealed; it is the formation of strategic directions that are being developed by member-states in accordance with the national specifics. The main shortcomings of the wildlife conservation activities in Ukraine, in particular the lack of a generally accepted and legally enforced definition of "wildlife" has been disclosed. Ukraine's first steps on this path has been analyzed. Among them – the adoption in 2017 of the law "On Amendments to Some Legislative Acts of Ukraine on Protection of Forests under the Framework Convention for the Protection and Sustainable Development of the Carpathians"and the inclusion of 63 plots of ancient forests from ten European countries and Ukraine into the Ukrainian-Slovak-German UNESCO World Heritage Site "Virgin Beech Forests of the Carpathians". It has concluded that the European integration course of Ukraine requires not only the adaptation of domestic environmental legislation to the EU legal norms, but also the development of a separate environmental policy direction – the protection of wildlife. A number of recommendations have been developed for the main activities that should be carried out within its framework, in particular: the development of an appropriate concepts concerning wildlife and its introduction into domestic legislation, the creation of wildlife sites and the adoption of principles for managing them, the creation of a permanent expert group involving government institutions and civil society, the development of public initiatives, the promotion in the Ukrainian society the values of the wildlife.
The aim of the article is to study the implementation of wildlife values into the environmental policy of European Union and Ukraine. The research methodology is based on a comparative analysis of the activities of the EU and Ukraine in the protection of wildlife. The study has introduced the essence of the terms "wildlife" and "value of wildlife." The material and nonmaterial value of wildlife, which is currently the most demanded in EU, has identified. The activities of European Union and EU member states in the development of legislative and strategic framework for the protection of wildlife has analyzed. The peculiarity of the European model of wildlife conservation is revealed; it is the formation of strategic directions that are being developed by member-states in accordance with the national specifics. The main shortcomings of the wildlife conservation activities in Ukraine, in particular the lack of a generally accepted and legally enforced definition of "wildlife" has been disclosed. Ukraine's first steps on this path has been analyzed. Among them – the adoption in 2017 of the law "On Amendments to Some Legislative Acts of Ukraine on Protection of Forests under the Framework Convention for the Protection and Sustainable Development of the Carpathians"and the inclusion of 63 plots of ancient forests from ten European countries and Ukraine into the Ukrainian-Slovak-German UNESCO World Heritage Site "Virgin Beech Forests of the Carpathians". It has concluded that the European integration course of Ukraine requires not only the adaptation of domestic environmental legislation to the EU legal norms, but also the development of a separate environmental policy direction – the protection of wildlife. A number of recommendations have been developed for the main activities that should be carried out within its framework, in particular: the development of an appropriate concepts concerning wildlife and its introduction into domestic legislation, the creation of wildlife sites and the adoption of principles for managing them, the creation of a permanent expert group involving government institutions and civil society, the development of public initiatives, the promotion in the Ukrainian society the values of the wildlife. ; Целью статьи является исследование внедрения ценностей дикой природы в экологическую политику Европейского Союза и Украины. Методология исследования базируется на сравнительном анализе деятельности ЕС и Украины по охране дикой природы. В результате исследования установлена сущность терминов «дикая природа» и «ценность дикой природы». Выявлена материальная и нематериальная ценность дикой природы, которая в настоящее время является наиболее востребованной в ЕС. Рассмотрена деятельность Европейского Союза и государств-членов ЕС по развитию законодательных и стратегических основ охраны дикой природы. Раскрыта особенность европейской модели охраны дикой природы, которая заключается в формировании стратегических направлений, которые развиваются государствами-членами ЕС в соответствии с национальной спецификой. Раскрыты главные недостатки деятельности по охране дикой природы в Украине, в частности отсутствие общепринятого и юридически закрепленного определения дикой природы. Проанализированы ее первые шаги на этом пути, среди которых принятие в 2017 г. закона об охране древних лесов и включение в состав украинского-словацко-немецкого объекта всемирного наследия ЮНЕСКО «Девственные буковые леса Карпат» 63 участка древних буковых лесов из десяти европейских стран, включая Украину. Выводы. Евроинтеграционный курс Украины требует от нее не только адаптации отечественного экологического законодательства к правовым нормам ЕС, но и развития отдельного направления экологической политики – охраны дикой природы. Разработан ряд рекомендаций относительно главных мероприятий, которые целесообразно осуществить в его рамках. В частности, предлагается: разработать соответствующий терминологический аппарат в области дикой природы и ввести его в отечественное законодательство, создать участки дикой природы и принять принципы управления ими, создать постоянно действующую экспертную группу с привлечением представителей правительственных учреждений и гражданского общества, развивать общественные инициативы, пропагандировать в украинском обществе ценности дикой природы. ; Метою статті є дослідження впровадження цінностей дикої природи в екологічну політику Європейського Союзу та України. Методологія дослідження базується на порівняльному аналізі діяльності ЄС та України з охорони дикої природи. У результаті дослідження з'ясовано сутність термінів «дика природа» та «цінність дикої природи». Виявлено матеріальну і нематеріальну цінність дикої природи, яка на даний час є найбільш затребуваною в ЄС. Розглянуто діяльність Європейського Союзу і держав-членів ЄС з розвитку законодавчих і стратегічних засад охорони дикої природи. З'ясовано особливість європейської моделі охорони дикої природи, яка полягає у формуванні стратегічних напрямів, що розвиваються державами-членами ЄС відповідно до національної специфіки. Розкрито головні недоліки діяльності з охорони дикої природи в Україні, зокрема відсутність загальноприйнятого і юридично закріпленого визначення дикої природи. Проаналізовано перші кроки на цьому шляху, серед яких прийняття в 2017 р. закону про охорону пралісів та включення до складу українсько-словацько-німецького об'єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини» 63 ділянки давніх букових лісів з десяти європейських країн, включаючи Україну. Висновки. Євроінтеграційний курс України вимагає від неї не лише адаптації вітчизняного екологічного законодавства до правових норм ЄС, але і розвитку окремого напряму екологічної політики охорони дикої природи. Розроблено низку рекомендацій щодо головних заходів, що доцільно здійснити в його рамках, серед яких: розробка відповідного термінологічного апарату у царині дикої природи та введення його у вітчизняне законодавство, створення ділянок дикої природи та прийняття принципів управління ними, заснування постійно діючої експертної групи із залученням представників урядових установ і громадянського суспільства, розвиток громадських ініціатив, пропаганда в українському суспільстві цінностей дикої природи.
Метою статті є дослідження впровадження цінностей дикої природи в екологічну політику Європейського Союзу та України. Методологія дослідження базується на порівняльному аналізі діяльності ЄС та України з охорони дикої природи. У результаті дослідження з'ясовано сутність термінів «дика природа» та «цінність дикої природи». Виявлено матеріальну і нематеріальну цінність дикої природи, яка на даний час є найбільш затребуваною в ЄС. Розглянуто діяльність Європейського Союзу і держав-членів ЄС з розвитку законодавчих і стратегічних засад охорони дикої природи. З'ясовано особливість європейської моделі охорони дикої природи, яка полягає у формуванні стратегічних напрямів, що розвиваються державами-членами ЄС відповідно до національної специфіки. Розкрито головні недоліки діяльності з охорони дикої природи в Україні, зокрема відсутність загальноприйнятого і юридично закріпленого визначення дикої природи. Проаналізовано перші кроки на цьому шляху, серед яких прийняття в 2017 р. закону про охорону пралісів та включення до складу українсько-словацько-німецького об'єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини» 63 ділянки давніх букових лісів з десяти європейських країн, включаючи Україну. Висновки. Євроінтеграційний курс України вимагає від неї не лише адаптації вітчизняного екологічного законодавства до правових норм ЄС, але і розвитку окремого напряму екологічної політики охорони дикої природи. Розроблено низку рекомендацій щодо головних заходів, що доцільно здійснити в його рамках, серед яких: розробка відповідного термінологічного апарату у царині дикої природи та введення його у вітчизняне законодавство, створення ділянок дикої природи та прийняття принципів управління ними, заснування постійно діючої експертної групи із залученням представників урядових установ і громадянського суспільства, розвиток громадських ініціатив, пропаганда в українському суспільстві цінностей дикої природи. ; Целью статьи является исследование внедрения ценностей дикой природы в экологическую политику Европейского Союза и Украины. Методология исследования базируется на сравнительном анализе деятельности ЕС и Украины по охране дикой природы. В результате исследования установлена сущность терминов «дикая природа» и «ценность дикой природы». Выявлена материальная и нематериальная ценность дикой природы, которая в настоящее время является наиболее востребованной в ЕС. Рассмотрена деятельность Европейского Союза и государств-членов ЕС по развитию законодательных и стратегических основ охраны дикой природы. Раскрыта особенность европейской модели охраны дикой природы, которая заключается в формировании стратегических направлений, которые развиваются государствами-членами ЕС в соответствии с национальной спецификой. Раскрыты главные недостатки деятельности по охране дикой природы в Украине, в частности отсутствие общепринятого и юридически закрепленного определения дикой природы. Проанализированы ее первые шаги на этом пути, среди которых принятие в 2017 г. закона об охране древних лесов и включение в состав украинского-словацко-немецкого объекта всемирного наследия ЮНЕСКО «Девственные буковые леса Карпат» 63 участка древних буковых лесов из десяти европейских стран, включая Украину. Выводы. Евроинтеграционный курс Украины требует от нее не только адаптации отечественного экологического законодательства к правовым нормам ЕС, но и развития отдельного направления экологической политики – охраны дикой природы. Разработан ряд рекомендаций относительно главных мероприятий, которые целесообразно осуществить в его рамках. В частности, предлагается: разработать соответствующий терминологический аппарат в области дикой природы и ввести его в отечественное законодательство, создать участки дикой природы и принять принципы управления ими, создать постоянно действующую экспертную группу с привлечением представителей правительственных учреждений и гражданского общества, развивать общественные инициативы, пропагандировать в украинском обществе ценности дикой природы. ; The aim of the article is to study the implementation of wildlife values into the environmental policy of European Union and Ukraine. The research methodology is based on a comparative analysis of the activities of the EU and Ukraine in the protection of wildlife. The study has introduced the essence of the terms "wildlife" and "value of wildlife." The material and nonmaterial value of wildlife, which is currently the most demanded in EU, has identified. The activities of European Union and EU member states in the development of legislative and strategic framework for the protection of wildlife has analyzed. The peculiarity of the European model of wildlife conservation is revealed; it is the formation of strategic directions that are being developed by member-states in accordance with the national specifics. The main shortcomings of the wildlife conservation activities in Ukraine, in particular the lack of a generally accepted and legally enforced definition of "wildlife" has been disclosed. Ukraine's first steps on this path has been analyzed. Among them – the adoption in 2017 of the law "On Amendments to Some Legislative Acts of Ukraine on Protection of Forests under the Framework Convention for the Protection and Sustainable Development of the Carpathians"and the inclusion of 63 plots of ancient forests from ten European countries and Ukraine into the Ukrainian-Slovak-German UNESCO World Heritage Site "Virgin Beech Forests of the Carpathians". It has concluded that the European integration course of Ukraine requires not only the adaptation of domestic environmental legislation to the EU legal norms, but also the development of a separate environmental policy direction – the protection of wildlife. A number of recommendations have been developed for the main activities that should be carried out within its framework, in particular: the development of an appropriate concepts concerning wildlife and its introduction into domestic legislation, the creation of wildlife sites and the adoption of principles for managing them, the creation of a permanent expert group involving government institutions and civil society, the development of public initiatives, the promotion in the Ukrainian society the values of the wildlife.
The research relevance is determined by both the growing threats of climate change to Ukraine and russian military aggression against Ukraine, which increase the number of people changing their place of residence due to the deteriorating environmental situation. The experience of countries that have already faced environmental migration predetermined the study's relevance. The research aims to study and summarise the findings of Western researchers on the consequences of climate change for Oceania, which is seen as a threat to stability, security, and peace in the region and as a factor contributing to the spread of violence and conflict in the region, as well as internal and international population movements. The main methods used to study this issue are analysis, induction, deduction, and synthesis, which allow for describing and highlighting the most important aspects of the problem of environmental migration. The study demonstrates the relationship between climate change and environmental migration and considers its types. The study analyses the role of various actors, regional and national initiatives in improving the efficiency of this process, as well as the case of Tuvalu, which is threatened by flooding and the resettlement of all residents and the government to other countries. The author considers the idea of virtualisation of this state – the creation of its twin in the metaverse in the event of this scenario. Ways to improve climate mobility planning and a set of measures that can contribute to better integration of environmental migrants into host societies are proposed. Potential problems that could lead to conflict situations in the case of environmental displacement are identified. It is concluded that the negative effects of climate change make it important to develop changes in international legislation and to study this aspect in depth by scientists and various international, regional, and local organisations. The author outlines the ways of further research on the problem of environmental migration. The results of the study are of theoretical and practical value for ecologists, historians, sociologists, politicians, and those involved in migration issues
